день 289

Гірка

На хвилі виникненого бажання щось написати-описати, навіялось мені про настрої та гірки.
Часто, мабуть занадто часто, не я керую своїм настроєм, а він мною. Відтоді не я керую ставленням до подій та об*єктивністю, а бачу все саме крізь настрій. І якщо певний mindset зараз присутній у моїй голові, він теж спричинює певні настрої, які проектуюься у моє зовнішнє середовище. І коли вдається змінити (чи він сам змінюється) один на інший, чи коли вони роблять це самі по собі, один за одним, окремо від мене, а я лише спостерігаю за ними - це й схоже мені на американські гірки з фільму жахів, бо ти не знаєш, чи вони колись зупиняться, чи не рухнуть з тріском та розіб*ються у щент, розбивши і тебе за собою.

Це пастка зі своєю власною системою, яка не піддається зовнішньому впливу.

Річниця

Сьогодні 27 років, як мої батьки одружилися. Серйозна така цифра, як і будь-яка наступна (і попередня). Трохи вина та пирогу з рибою, що готувався вперше. Один тост за них.
За ці 27, звичайно, бувало всяке. Але хочеться сподіватися, що хорошого було все ж більше. Вони подавали гарний приклад того, що складні часи можна подолати.
Бажаю їм жити дедалі краще, дружніше, з більшим розумінням та терпінням.

blog a la Vogue

Віднайшла я його для себе випадково, нещодавно, зовсім не згадаю як. Тут. Британське видання. А найдивніше, що пишуть там мало, часом дописи - лише картинки. І майже ніколи не розумію, про що. Відірвані від контексту, публіки, події, місця, такі собі самі-по-собі замальовки модного, гламурного, та культурного. І хоча Vogue, слідкуючи, встановлює моду на моду, чи встановить він моду на blog a la Vogue?

Розмови

http://www.enrucafe.com

Я шукаю розмови. Тільки не знайду ніде. Під столом нема, під ліжком теж, у шухлядах нічого. У чужих блогах - монологи. В голові - якісь думки про різну купу речей. І жодних розмов. Де їх узяти? Хочу магазин чи прокат розмов. Прийшов, узяв, заплатив/обміняв - користуйся наздоров*я. Та й чому одні розмовляють легко, а інші ні? А може, мовчанка теж є своєрідною розмовою.
Скільки людей, стільки й розмов.

Врожай

ukr.obozrevatel.com

У відомій соціальній мережі ВК позавчора я наткнулася на статтю про закон врожаю, у пабліку Психология общения. І щоб ви не думали, що там щось надзвичайне, скажу, що назва говорить сама за себе. Щоб зібрати врожай, буквально, потрібно його посадити, доглядати за ним і чекати. І це саме можна перенести на різні сфери життя.
Ця невеличка стаття вселила мені надію, що деякі речі я роблю не дарма, і що згодом вони у щось виростуть. Сподіваюся, що для цього я роблю правильні кроки.
Та й приказка ж є, що посієш, те і пожнеш.

Листівки

Я люблю папір. Люблю все, що зроблено з паперу. І папір різний люблю. І стояти у магазині, роздивляючись його, люблю. Відшукувати різні текстури, роздивлятися візерунки, водити пальчиками по поверхні.
Сьогодні я обирала його для валентинки, хоча з задумкою ще не визначилася; може вийти так, що сьогоднішні придбання мені навіть не знадобляться! Але то нічого, бо гарний папір просто радує око.

Слова

Мені цікаво дивитися фільми про письменників, у яких я завжди хочу знайти щось для себе.
І найостаннішим був американський "The Words". Історія про письменника, який вкрав чужий рукопис, що знайшов у портфелі, купленому в антикварній лавці в Парижі, розказана іншим письменником, який її видав. Але щось з цим фільмом не так - він лишив мене чи то з відчуттям недосказаності, чи то нерозуміння, чи взагалі розгубленості. Принаймні, так здалося.
А чи знайшла щось у ньому для себе? Ні.

дні 276-288

Полароїд

http://www.polaroptica.blogspot.com/

Після перегляду веб-епізодів Film на ютуб каналі [F] Network, мені дуже закортіло погратися з плівкою, різними форматами та миттєвими знімками. Я згадала за старий плівковий фотоапарат Rivera rk-313 та Polaroid 636 Closeup, які лежать у різних меблях, мабуть не втративши ще своєї роботоздатності. А останньому (і першому фотоапарату у нашій сім*ї) виявляється вже близько 20 років! Навіть інструкція збереглася, яку я без проблем прочитала (англійською) і дізналася, що він зроблений у Великобританії, і що ним можна фотографувати зі спалахом і без, робити знімок темнішим чи світлішим, приближати об*єкт. А найкраще, що зараз незалежна невеличка компанія Impossible виробляє касети для них, повністю відновивши та переглянувши цей процес з нуля! Й типів касет декілька. От би спробувати...